Особливості сівби озимої пшениці
5 (100%) 4 votes

На Півдні України пшеницю озиму вирощують на великих площах, щорічно під цією культурою зайнято більше 60 % зернової групи. Та незважаючи на значну екологічну пластичність пшениці озимої та її здатність давати добрі врожаї, в різних кліматичних та грунтових умовах для досягнення максимальної продуктивності потрібно враховувати ряд екологічних чинників.



Ця рослина вибаглива до попередників, способу обробітку грунту, його фізичної стиглості, негативно реагує на відхилення від оптимальної глибини загортання та періоду висівання. Південні області України завжди відрізнялись зниженою кількістю вологи та скороченим періодом від’ємних температур протягом року. Отже важливим питанням у виробництві зерна в цьому регіоні є вибір оптимальних строків та норм висіву пшениці озимої. Здебільшого майбутній урожай залежить від ряду ресурсозатратних операцій (внесення добрив, боротьба зі шкідниками і хворобами, бур’янами ), утім, строк сівби не потребує додаткових матеріальних затрат. Проте цей фактор істотно впливає на появу перших сходів, їхню дружність і подальшу вегетацію рослин пшениці. У багатьох випадках причиною зниження врожайності зернових є порушення строків сівби та оптимального стеблостою.

Як відомо, висів пшениці озимої раніше оптимальних строків призводить до переростання культури, збільшення ураженості рослин грибковими хворобами та шкідниками. Поряд з цим знижується холодо – та морозостійкість озимини. Такі зміни в розвитку посівів зумовлені високими температурами на початку осені, що спричинює посилений ріст рослин, механічної тканини закладається мало, запас кріопротекторів недостатній. А це своєю чергою визначає стійкість рослинного організму до холоду. Занадто пізні строки сівби також негативно впливають на майбутню продуктивність розвитку культури – пшениця взиму входить недорозвиненою, не встигає достатньо розкущитися навесні, внаслідок чого формується мала кількість продуктивних стебел. У минулому столітті не було єдиною думки щодо строків посіву озимої пшениці: поширений на той час сорт Безоста 1 рекомендували висівати в степовій зоні з 7 по 15 вересня. Інші аграрії вважали оптимальними строками сівби для південних їх районів (Миколаївська, Одеська та Херсонська області) 15-25 вересня.



Проте строки сівби також залежать від сортових особливостей культури. Слід враховувати, що зимостійкі та сорти з високою фотоперіодичною реакцією краще сіяти в ранні строки, а сорти, які мають короткий період яровизації, – на декілька тижнів пізніше. У Південних областях України зміщення посіву пшениці від оптимальних до більш ранніх або пізніх строків без урахування погодних умов і особливостей сорту призводить до зниження врожайності. За результатами екологічних випробувань ряду вже зареєстрованих сортів у степовій зоні було встановлено, що здебільшого максимальний урожай пшениці озимої спостерігали за її висіву з 20 по 30 вересня. Продуктивність низькорослих сортів пшениці за оптимальні строки сівби була вища порівняно з середньо рослими. Сівба високо інтенсивних сортів у дуже ранні строки знижувала стійкість рослин проти шкідників, хвороб та до умов перезимівлі , сорти інтенсивного типу вирощування – універсальніші, вони меншою мірою реагують на зміну строків висіву.

Готуючись до посівної кампанії, фермери, які вирощують зерно, повинні враховувати специфічні грунтово – кліматичні умови Південного регіону України. Останніми роками, клімат помітно змінюється, відбувається глобальне потепління. Зона Південного степу України досить специфічна, передбачає ряд особливостей для успішного ведення господарства. Основні грунти цієї зони – каштанові, темно-каштанові, чорноземи звичайні та переважно чорноземи південні. Ці грунти мають лужну реакцію від 7.2 до 7.8, вміст гумусу становить від 2.4 до 4.7%. У Південному степу влітку середньодобові температури та сухість повітря високі, восени під час посіву та навесні в критичні періоди розвитку рослин пшениці переважають сильні східні та південно-східні вітри, швидкість яких може досягати 12-15 м/с, що спричинює пилові бурі.



Таке явище значно погіршує вологісний баланс в грунті, оскільки зростають втрати продуктивної вологи в грунті та в рослинах. Середньорічна її кількість – 400-430 мм. У теплі місяці восени та навесні відносна вологість повітря може знижуватися до 35-45%. Середньорічна температура становить близько 9.2*С, без морозний період триває 190-220 днів, тому польові культури регіону повністю забезпечені теплом. Зими зазвичай теплі, з частими відлигами, під час яких температура повітря може підніматись до 12-15 *С і швидко знижуватися до -25* С і більше. Проте сніговий покрив часто формується недостатній, і за сильні морози температура біля вузла кущіння може знижуватися до -16* С, що в деяких випадках значно пошкоджує посіви. Найтепліший місяць року – липень, середня температура повітря в цей період становить 21.2-23.0*С., максимальна може досягти 40*С.

Характерна риса цього регіону – недостатня кількість опадів і нерівномірність їхнього випадання протягом вегетації сільськогосподарських культур. Підвищений температурний режим також притаманний для південних областей. За даними Українського Гідрометеоцентру з початку 90-х років минулого століття і до сьогодні, середня температура на Півдні України зросла на 0.3*С. З початком осіннього періоду середньодобові температури значно знижуються, а в кінці вересня часто встановлюється тепла і суха погода. Основна кількість опадів в регіоні випадає пізно. Цю особливість осені в південних регіонах слід обов’язково враховувати, вибираючи строки та норми висіву пшениці озимої.

Специфіка південних регіонів України при посіві озимої пшениці.



Часті посухи в степовій зоні в серпні та на початку вересня сильно пересушують грунт. За таких умов якісно підготувати поверхневий шар до посіву буває неможливо. Не варто також сіяти в цей період через те, що в пересушеному грунті зерно пшениці все одно не буде давати дружніх сходів до випадання опадів, а, як відомо, мінімальна кількість вологи, яка має бути у верхньому шарі, та яка потрібна для нормальних сходів, становить 15 мм. Тому доцільно зміщувати в часі сівбу на другу – третю декаду вересня.

Сівба озимини в першій декаді жовтня в зоні Південного степу позитивно впливає на продуктивність культури. Так, за посіву пшениці в першій декаді жовтня, рослини краще переносять зимівлю. Імовірно, це відбувається через відсутність переростання в порівнянні з рослинами, які висівали в другій та третій декаді вересня. За сівби на початку жовтня 5 млн схожих зерен формується оптимальна густота продуктивного стеблостою, висота рослин та розмір колоса. За більш ранніх строків сівби спостерігають найвищу висоту рослин і кущистість, проте розміри колоса в цьому разі зменшуються. У пізні строки висіву (кінець жовтня) рослини формують недостатню вегетативну масу, що теж знижує їхню продуктивність.



Експериментально встановлено, що сіючи озимину в першій декаді жовтня з нормою витрати насіння 5 млн/га, в рослин формується оптимальна площа листкового апарату, який тривалий час зберігає свою фотосинтетичну діяльність. Для отримання максимальних урожаїв слід не тільки регулювати норми висіву, а й враховувати особливість сорту, його здатність до утворення великої кількості продуктивних стебел. Ряд старих сортів мали невеликий коефіцієнт кущіння й великий колос, тоді як сучасні інтенсивні сорти мають змогу продукувати густіший стеблостій із середнім за розмірами колосом.

У посушливі роки у степовій зоні України перевагу щодо продуктивності мають посіви з високою кількістю продуктивних стебел. За нестачі вологи в зріджених посівах не спостерігають інтенсивнішого кущіння, тому зниження норми висіву призводить до зменшення врожаю. За сівби у вересні в умовах степу формується висока кількість продуктивних стебел, проте маса 1000 зерен у такому випадку буде найменшою. Якщо висівати зерно пізно (в третій декаді жовтня), то утворюється найменша густота стеблостою, натомість висівання в першій декаді жовтня 5 млн схожих насінин формує оптимальний стеблостій і достатньо виповнене зерно. Пшениця, висіяна в такі строки, дає максимальні врожаї, а технологія та норми сівби є економічно найвигіднішими.
У степовій зоні застосування добрив за вирощування озимини також має свої особливості. Через достатньо високу родючість ґрунтів кількість внесеного фосфору та калію потрібно знижувати. Добрі результати дає припосівне рядкове внесення цих добрив завглибшки 12 см. За високого вмісту гумусу або застосування під попередник гною кількість азоту в ґрунті достатня, тому перед посівом ці добрива вносити не варто.



 

 

 

Підсумовуючи вище сказане, в умовах Півдня України вирощувати пшеницю озиму доцільно за технології, що передбачає посів на початку жовтня з нормою висіву 5 млн схожих насінин на 1 га. Ця технологія забезпечує найвищу продуктивність, якість зерна та сприяє достатньо високій рентабельності.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here